Коли українська Гантерська громада почала зростати у 1950-х роках, зростало і спільне бажання мати власний духовний дім. Влітку мешканці відвідували Богослужіння англійською мовою в місцевих римо католицьких церквах або їхали годину до найближчої української парафії в Гадсоні, штат Нью-Йорк. «Гантерівці» — так називали українську громаду в місті Гантер та околиці — прагнули молитися рідною мовою та у візантійському обряді Української Католицької Церкви й почали мріяти про власну церкву.
У серпні 1960 року члени громади зібралися на Кобзярівці (у гостинниці «Ксеня») п-ва Кобзярів. Під час цієї зустрічі було створено підготовчий комітет, якому доручили знайти землю, зібрати кошти та побудувати каплицю. Вже за місяць д-р Іван Макаревич щедро пожертвував два акри землі на цей проєкт. До кінця 1961 року праця розширилася, і початкова мрія збудувати невелику каплицю переросла у рішення збудувати повноцінну церкву. Того самого року д-р Макаревич запропонував будівничий проєкт, на стиль дерев’яних церков Карпат України.
Тимчасову каплицю збудували на схід від майбутнього місця церкви, там, де сьогодні стоїть Ґражда. Протягом літа 1961 року о. Богдан Осідач щотижня приїжджав з Гадсону, щоб відправити Божественну Літургію. Щоб зібрати кошти на будівництво церкви, д-р Макаревич запропонував просту, але успішну ідею — розсилати різдвяні картки на адреси українців США і Канади. Очолена його дружиною Наталією, ця акція охопила українські громади по всіх Сполучених Штатах і Канаді збираючи пожертви на підтримку спільної справи.
Ярослав Паладій виготовив масштабний модель церкви на основі попереднього пляну молодого архітектора Тита Геврика.Затверджений на початку 1961 року, цей підхід наслідував давню українську традицію — будувати за моделями, а не за кресленнями. Хоча стиль часто називають гуцульським, остаточна будівля більше відповідає давнішій бойківській традиції з її тридільною будовою: притвор, нава і вівтар. Різниця була тонкою, але результат став вірним відображенням карпатської дерев’яної церковної архітектури.
Щоб отримати дозвіл на будівництво, архітект Іван Жуковський переробив модель у офіційні пляни, додавши сучасні конструкційні елементи. Проте майстер Юрій Костів, який навчався у бойківських майстрів будови церков в Україні, вважав, що традиційне зрубне будівництво складаних колод є цілком достатнім. Під його керівництвом церкву збудовано давніми перевіреними способами, з
пошаною до вікових українських теслярських традицій.
Будівництво об’єднало фахівців і добровольців. Майже сто осіб щовихідних приїжджали з Нью-Йорку, щоб працювати разом із місцевими майстрами. Підприємці жертвували працю, обладнання та матеряли, а дехто наголошував, що їхня праця є «даром Богові».Величезні кедрові бруси перевозили з Британської Колумбії до Монтреалю, а звідти залізницею до Кетскильських гір, де їх готували руками протягом зими. Церква постала завдяки щедрості, віри та спільної праці.
18 серпня 1962 року, під ясним літним небом, владика Йосиф Шмондюк освятив церкву в присутності громади «Гантерівців», сусідів, гостей та представників українських організацій з усього краю. Церкву посвячено на честь Святого Івана Хрестителя та була присвячена пам’яті тих, що боролися за волю України — як святий зв’язок між вірою і рідною землею.
У наступні роки знані митці завершили внутрішнє оздоблення церкви. Скульптор Михайло Черешньовський вирізьбив іконостас, освічений павук і все інше церковне устаткування, а Петро Холодний молодший написав ікони, які згодом назвав своєю найкращою працею. Юрій Костів виконав усі дерев’яні деталі. Іконостас був освячений у 1964 році, а дзвіницю завершено у 1966 році.
Дзвіниця збудована у 1966 році, вміщує два дзвони з Італії та Голландії. Зведена у квадратній формі з канадського кедра, споруда увінчана восьмигранним пірамідальним дахом, покритим вручну колотою кедровою дранкою, що створює візуальну гармонію з архітектурним стилем церкви.
Парафіяльний дім (Ґражда) був урочисто відкритий у 1973 році в архітектурному стилі уже існуючих будівель. Центр створено для збереження та підтримки української культури.
З завершенням будинку Приходства (Хижі) у 1984 році початкова мрія остаточно здійснилася. У літні неділі та великі свята церква наповнюється вірними, а Ґражда оживає багатолюдною активністю. Обєднані вірою та спільною метою, парафіяни підтримують свою громаду й доручають Українську гірську церкву Божій опіці.
